Інформація
Так сталося,що психолог Палацу дитячої та юнацької творчості "ІСТОК" Беженова Світлана Валентинівна стала рятівним колом не лише для наших для дітей,а й для нас,батьків.Бо 24 лютого в нашу Україну прийшла війна. Було гучно, лячно, ми, дорослі, втрачали здоровий глузд,наші діти, як злякані кошенята тулились та плакали, вони шукали порятунку в нас, а ми ковтали солоні сльози і не розуміли що робить далі. Бігти, бігти якнайдалі, де можна сховатись, де можна зберегти життя своєї дитини, де можна вижити! Ми знайшли це місце, недалеко від нашого будинку. Прийшли туди надвечір, над головами гули снаряди, ми бігли, бо ховатись було ніде, ми бачили рятувальні сходи до Палацу, ми знали що там прихисток від наших страхів. Нас швидко спустили до сховища, там вже були люди, діти, хатні улюбленці, у повітрі напруга, хоч ріж ножем, хтось ревів у кутку, хтось облаштовув спальне місце, працівники Палацу поїли гарячим чаєм, шукали ковдри та подушки. Нас влаштували у нашому тимчасовому домі.Так минула наша перша ніч,коли розпочалася війна.
З психологом ми познайомились зранку, вона була спокійна та врівноважена, на відміну від всіх хто знайшов прихисток в стінах ІСТОКу. Деякі дітки знали її, бо відвідували Палац і вже раніше зустрічалися з пані Світланою. Малеча з радістю бігли до неї, вони точно знали, що з нею нестрашно. Я спостерігала і побачила що людина має силу, внутрішнє світло та холодний розум. Це важливо, бо в критичній ситуації яка нас змусила спуститись в бомбосховище Палацу, ми не мали цих якостей. Розбиті, злякані,злі, стомлені, виснажені душі, без будь-якого уявлення, що нас чекає далі. Як заспокоїти дитину, коли ти сама палаєш відчаєм зсередини? Нам допомогла Світлана Валентинівна, її витримка, оптимізм, колись добре слово, колись суворе, все влучно. Вона достукалась до кожного багатостраждального мешканця "Теремка". Діти постійно були зайняті, коли вони не грали в розвиваючі ігри,то малювали, ліпили, майстрували поробки-такий арт заспокоював та допомогав дитячій психіці переживати страх. Коли не вили сирени та не гупало, можна було піднятись в фоє, тоді психолог, пані Світлана, знаходила, як добра чарівниця м'ячики, шари та рухливі ігри, що б фізично підбадьорити дітей, дати тілу міць.
Я звернулась до неї за порадою, бо розуміла що не можу впоратись із страхами та сумнівами. Мені треба підтримати своїх дітей, а я сама злякана і постійно реву.Ніколи не думала,що "чужій" людині вдасться допомогти опанувати себе...багато нас батьків з підвалу чекали,коли вже Вона закінчить займатися з дітьми і " візьме" нас!Щира дяка,пані Світлано!Навіть зараз,далеко від рідної домівки їй вдається мене підтримувати і надавати допомогу!
Коментарi